Зображення основне:
Життя під знаком «OST»

Тяжка праця, нелюдські умови проживання та голод - це все супроводжувало українських остарбайтерів протягом примусової роботи на Третій Рейх. Здавалося б, після  повернення на Батьківщину знесилених, утомлених, змучених тяжкою працею,  занепалих духом людей мали б захистити. Натомість звинуватили у зраді Батьківщини. 18 січня, у 75 річницю, українці вшановують пам’ять загиблих під час примусового вивозу жителів України в Німеччину.Броварщину не оминула ця страшна трагедія, безліч місцевих жителів відправилися на примусову роботу, багато з них не повернулися. За словами працівників броварського музею, саме на території місцевого залізничного вокзалу у далекому 1942 році містян збирали, щоб відправити у Третій Рейх. На Броварщиніі досі проживають люди, що були остарбайтерами, серед них і 90-річна Параска Соболь. 

 

Остарбайтери («східні робітники») - це представники цивільного населення окупованих німецькою армією областей СРСР, зайняті на роботах у межах Третього Рейху.

Під час Другої світової війни німці широко використовували працю іноземців, особливо в економіці. За приблизними підрахунками, більше двох мільйонів українців були вивезені до Німеччини. Український народ перебував у статусі «остарбайтерів» і виснажливо працював на благо Третього рейху.

 

Із заробітчан-остарбайтерів - узрадників Батьківщини

Саме 18 січня 1942 року з України вирушив перший потяг з робочими. Пункт призначення - Кельн. У Німеччині таких працівників називали «Ostarbeiter» - остарбайтерами. Голод супроводжував їх щоденно, а смерті від інфекційних хвороб і перевтоми були повсякденним явищем. Робочі пережили справжнє пекло у фашистських таборах, а повернувшись на Батьківщину, зрозуміли, що на рідній землі вони мало того, що не затребувані, навіть більше - нікомуне потрібні. З боку влади на них чекали презирство, зневага і статус ворога народу.

 

«Українці становили одну з найчисельніших груп східних робітників у нацистській Німеччині», - науковець Тетяна Пастушенко

 «Жителі України, незалежно від того, поїхали вони в Рейх добровільно чи примусово, перебували в однаковому соціальному і правовому статусі, а точніше, у безправному становищі», - зазначає кандидат історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії НАН України, авторка численних робіт на тему остарбайтерів та військовополонених у часи Другої світової війни Тетяна Пастушенко.

Українці становили основну частину цих великих груп людей, серед яких також було багато білорусів, росіян і поляків, у меншій кількості - татар. Євреям і циганам навіть теоретично в цьому статусі було відмовлено. Національність мала серйозне значення, тому при відборі дівчат на допомогу німецьким домогосподаркам найкраще підходили українки.

 Щоб забезпечити «чистоту німецької крові», попередити розповсюдження впливу «більшовицької пропаганди» на німців і досягнути покірного використання робітників зі східних окупованих територій Головному управлінню безпеки Рейху (РСХА), за словами науковця, було доручено розробити комплекс спеціальних документів, які б регламентували працевикористання радянських цивільних робітників. Один із чиновників РСХА Бернард Баатц запропонував розпізнавальний знак для цієї багатонаціональної категорії робітників у вигляді прямокутника з літерами «OST» на блакитному фоні (за аналогією зі знаком для польських робітників з Генерального губернаторства, які носили літеру «Р»). Згодом цивільних робітників окупованих східних територій за цим знаком стали називати остарбайтерами, тобто східними робітниками.

За статеві контакти - смертна кара для партнера і концтабір для партнерки

За словами Пастушенко, основні положення стосовно використання праці східних робітників були викладені у так званих «Указах про остарбайтерів», підготовлених спеціальною комісією РСХА, і підписаних Генріхом Гіммлером 20 лютого 1942-го. Вони передбачали контроль над їх працею, пересуваннями, дозвіллям і навіть статевим життям. «Остарбайтерів утримували у спеціальних таборах під суворою охороною, - зазначає науковець. - На виробництві їх ізолювали від німців і решти іноземних робітників, виплачували зарплату, що становила половину, а то і третину зарплати німецького робітника, з якої, до того ж, вираховували кошти на їх утримання. Норми харчування остарбайтерів були найнижчими серед усіх інших категорій іноземних робітників у Райху. Штрафні санкції за трудові та політичні провини включали в себе широкий спектр заходів від тілесних покарань до відправки на декілька тижнів у штрафний чи концентраційний табір. За статеві контакти остарбайтера з німецькою жінкою - смертна кара для партнера і концтабір для партнерки».

Попри все остарбайтери лишалися найбільш безправними і гнобленими у Третьому Райху

Упродовж війни законодавство щодо східних робітників змінювалося. Наприкінці 1942-го їм дозволили листуватися з рідними (надсилати 2 листівки на місяць), з листопада 1943-го - виходити за межі табору з дозволу керівництва, наприкінці 1944-го були прирівняні норми харчування радянських робітників до норм інших іноземних працівників. Однак до кінця війни східні робітники залишалися найбільш безправною і гнобленою категорією іноземців у Третьому Райху.

«Шанси на виживання залежали значною мірою від того, куди робітник потрапляв: на державне виробництво, де умови праці і побуту були найважчими, чи до сільського господаря, де було легше прохарчуватися, - пише у одній зі своїх статей Тетяна Пастушенко. - Третина остарбайтерів працювала у сільському господарстві, 45% - у промисловості. За статево-віковим складом серед східних робітників був найбільший відсоток жінок (51 %) і найбільша кількість неповнолітніх (майже 41% серед чоловіків і 60% серед жінок)».

Понад 1200 східних робітників гинули на чужині щомісяця

За словами науковця, саме погані умови проживання, недостатнє харчування, тяжка праця, катастрофічний санітарно-гігієнічний стан у таборах, розповсюдження різноманітних паразитів і шкідників призводили до того, що серед остарбайтерів спостерігався найбільший відсоток (у порівнянні з іншими іноземцями) травматизму та смертності від інфекційних хвороб і виснаження.

За даними статистики, середньомісячна смертність серед остарбайтерів у 1943-му сягала 1210 осіб за місяць. Однак у 1942-му та 1944-1945-му. смертність була ще вищою - через епідемії та погане харчування, через бомбардування авіації союзників. За дуже обережними підрахунками, у Рейху померло від 80 до 100 тисяч остарбайтерів. Найбільше спостерігалося смертей від туберкульозу, серцево-судинної нестачі, сухот, виробничих травм і тифу.

«Через колючий дріт багатьом вдалося розгледіти значно вищий рівень життя», - Пастушенко

Звичайно, від табору до табору, від господаря до господаря умови життя наших співвітчизників були різними. Як розповіла Тетяна Пастушенко, багато хто з колишніх примусових робітників змогли вже через багато років по війні розповісти про допомогу та співчуття німецьких колег по роботі, людяне ставлення до них «бауерів». Для частини робітників це була їх перша, а часом єдина поїздка не лише за кордон, а і за межі рідного села. І через колючий дріт багатьом вдалося розгледіти значно вищий рівень життя не лише звичайних німців, а й чехів, поляків, французів, своїх колег по неволі. Для декого це була можливість утекти від колишньої радянської дійсності, можливість не повертатися до СРСР.

 

Місце
Київщина
Київщина — історично - е...
Бровари
місто обласного підпорядкуванн...
Німеччина
Федеративна Республіка Німеччи...
25.01.2017 15:10
588

Коментарі

немає. Ваш буде першим!